Тактична підготовка. Основи загальновійськового бою

Основи загальновійськового бою

Тактична підготовка є основою польової виучки осо­бового складу підрозділів і частин, їй підпорядковано ви­вчення всіх інших предметів бойової підготовки. Вона об'єднує в єдиний комплекс знання, вміння та навички здобуті військовослужбовцями на заняттях з вогневої, технічної, інженерної, стройової і фізичної підготовки ш інших навчальних предметів. Критерієм тактичної підго­товленості особового складу підрозділів і частин є пере­мога в бою.

СУЧАСНІ ВІЙНИ ТА ВІЙСЬКОВІ КОНФЛІКТИ, ЇХ ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Сучасні війни і військові конфлікти характеризуються насамперед своєю швидкоплинністю та використанням найновіших зразків високоточної зброї, а також прихова­ною загрозою застосування зброї масового знищення.

Стратегія організації і ведення війни в наш час доко­рінно змінюється. По-перше, високоточна зброя великої дальності в поєднанні з результативною розвідкою дає змогу завдавати ударів у найуразливіші місця противника — його штаби і командні пункти, незалежно від того, де вони перебувають. По-друге, ефективне управління своїми військами і дезорганізація опору противника на основі здобутої інформації є запорукою успіху в сучасних  війнах. По-третє, прискорюється мілітаризація космосу: на допомогу вже наявним системам навігації, зв'язку та розвідки прийдуть ударні повітряно-космічні комплек­си. Дедалі зростає роль інформаційної війни: знищення систем бойового управління противника, радіоелектронна боротьба, застосування комп'ютерних вірусів, криптозахист (боротьба із прослуховуванням і перехопленням розмов, забезпечуючи конфіденційність важливих сеансів зв'язку.), психологічні операції (стратегічна дезінформація, масована пропагандистська обробка населення і військ).

Проте, якими б не були могутніми збройні сили ядерних держав, якою б військовою і технологічною перевагою вони не володіли, це ще не означає, що вони здатні вигра­ти будь-яку війну. Достатньо згадати успішні дії по­встанців і руху народного опору у В'єтнамі, Афганістані, Сомалі, Іраку, щоб зробити висновок: не зброя, хай навіть найпотужніша, відіграє вирішальну роль у сучасних війнах і воєнних конфліктах. Зайнявши територію, посіявши страх і хаос, завойовники, якими б благородними наміри ми вони не виправдовували свої дії (боротьба з тероризмом чи диктаторським режимом), через певний час перекону­ються, що тільки народ має право обирати свою долю і вирішувати, як жити йому далі. Нині, замість того щоб залякувати противника могутнім арсеналом ракет і ядерних боєголовок, слід зрозуміти систему його цінностей, пси­хологію, національний характер і впливати на нього.

ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИЙ БІЙ

Бій як основна форма тактичних дій військ — це ор­ганізовані й узгоджені щодо місця, часу, ударів, вогню і маневрів дії війська з метою знищення противника або відбиття його ударів в обмеженому районі.

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об'єдна­ними зусиллями усіх військ, які беруть у ньому участь, із застосуванням танків, бойових машин піхоти, броне­транспортерів, артилерії, протиповітряної оборони, літа­ків, вертольотів та іншого озброєння і техніки.

Основними рисами сучасного загальновійськового бою є:

Рішучість полягає в прагненні особового складу всіма наявними засобами, за короткий строк і з найменшими втратами знищити противника і здобути повну перемогу.

Напруженість і швидкоплинність. Сучасні умови бою вимагають від солдата великого напруження мораль­них і фізичних сил.

Динамічність — це здатність до швидких переміщень єіл і засобів з тим, щоб зайняти найвигіднішу позицію, порівняно з противником, для нанесення удару по ньому, при цьому поєднуючи вогневі дії з рухом.

Швидкий перехід від одних дій до інших. Солдат завжди повинен бути готовий: оборонятися; за наказом командира перейти в наступ; переслідувати противника стрімким маршем, як у пішому порядку, так і на машинах; захоплювати вигідні рубежі; переходити до оборони.

Основними видами загальновійськового бою є оборо­на і наступ.

Оборона здійснюється умисно чи вимушено з голов­ною метою — відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ.

Наступ проводиться з метою повного розгрому про­тивника і оволодіння важливими районами (об'єктами) місцевості.

ОБОВ'ЯЗКИ СОЛДАТА В БОЮ

У загальновійськовому бою важливою є роль сер­жантів і солдатів. Для досягнення перемоги над ворогом вони повинні досконало знати та утримувати в постійній бойовій готовності свою зброю і бойову техніку, майстер­но володіти ними та вміло застосовувати в бою.

Крім того, кожний сержант і солдат повинен бути гото­вий замінити товариша, який вибув зі строю, тому знан­ня суміжної військової спеціальності є обов'язковим. Кожний сержант і солдат зобов'язаний:

- знати бойове завдання взводу, свого відділення (танка) та своє завдання;

- знати організацію, озброєння, техніку та тактику під розділів противника;

- знати озброєння і техніку свого підрозділу; знати розміри, обсяг, послідовність та терміни облад­нання фортифікаційних споруджень;

- уміти швидко обладнувати окопи та укриття, в тому числі із застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування;

- у бою постійно вести спостереження, своєчасно вияв­ляти противника і негайно доповідати про нього коман­дирові;

- стійко і завзято діяти в обороні, сміливо і рішуче в на­ступі;

- вміло пересуватися на полі бою, вибирати вогневі позиції (місця для стрільби);

- бути фізично міцним та витривалим, володіти прийо­мами рукопашного бою; ї

- уміти розпізнавати повітряного противника і вести вогонь по його пролітаючих цілях зі стрілецької зброї;

- захищати командира в бою;

У сучасному бою солдат повинен уміти непомітно і швидко пересуватися будь-якою місцевістю під вогнем противника і водночас безперервно спостерігати за ним, вести прицільний вогонь із своєї зброї, вибирати позиції, які б надавали йому перевагу над противником, і швидко їх обладнувати, знищувати усіма способами танки і броньовані машини противника.

ПЕРЕСУВАННЯ НА ПОЛІ БОЮ

У всіх видах боїв основою бойових дій є пересування, Залежно від характеру місцевості, умов, обстановки і вог­невих дій противника солдат перебуваючи у пішому строю, може пересуватися; 1) кроком (бігом), 2) перебіган­ням, 3) переповзанням.

1. Прискорений крок або біг (на повний зріст або пригинаючись) застосовується для подолання ділянок місцевості, недоступної для спостереження і вогню противника. Теми прискореної ходьби — у середньому 130-140 кроків за 1 хв., довжина кроку — 80-90 см. Щоб подовжити крок, треба швидше і дужче розгинати ту но­гу, що позаду, і більше виносити другу ногу стегном уперед (мал. 84, 85). Оскільки тривале пересування при­скореним кроком дуже стомлює, при швидкісному пере­суванні доцільно чергувати ходьбу і біг. У такий спосіб солдат рухається і в ході атаки, тримаючи зброю в поло­женні готовності до негайного відкриття вогню.

 2.Перебігання застосовується для швидкого збли­ження з противником на відкритій місцевості. Довжина перебігання залежить від рельєфу та інтенсивності вогню противника і в середньому має бути 20-40 кроків. Чиїм відкритіша місцевість і сильніший вогонь, тим коротшим має бути перебігання.

3.Переповзання застосовується для непомітного на­ближення до противника і прихованого подолання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельєфу і перебувають під спостереженням або обстрілом противника. Залежно від обстановки, рельєфу місцевості та вогню противника солдат може переповзати:

по-пластунському;

напівкарачки; на боці.

Добре навчений солдат здатен швидко і непомітно пересуватися на полі бою, що надає йому перевагу над противником.